Джованна Барберіс: «Щонайменше 127 тис. українських дітей стали вимушеними переселенцями»

Голова офісу ЮНІСЕФ в Україні Джованна Барберіс розповіла про головні проблеми неповнолітніх, на яких так чи так вплинув збройний конфлікт на Донбасі.

– Діти завжди платять найвищу ціну в будь-якому конфлікті. Україна, на жаль, не виняток. Від початку кризи на Донбасі його змушені були залишити багато неповнолітніх. За нашою інформацією, принаймні 127 тис. офіційно пере­їхали до різних регіонів країни. Хоча ми вважаємо, що цифра неточна й зону конфлікту покинули, переїхавши до інших регіонів України або за її межі, значно більше хлопчиків, дівчаток та їхніх сімей. Багато дітей залишається в зоні конфлікту. Дуже важко дістати точні дані, але в середньому близько 1 млн їх жило в Луганську та Донецьку до початку бойових дій, і ця малеча так чи так потерпає від болісних наслідків.

127 тис українських дітей стали вимушеними переселенцями

Збройний конфлікт на Сході України торкнувся їх по-різному: дехто з них став свідком насильства і страждає від психологічної травми та почуття відчаю. Багато – не мають доступу до освіти, а декому не гарантовано основних прав, як-от доступ до послуг охорони здоров’я. Тому, безумовно, ситуація для дітей в Україні із цього погляду є похмурою.

На жаль, до нас надходить інформація про дедалі більше число смертей і вбивств дітей. ЮНІСЕФ дуже голосно засуджує такі дії і нагадує всім сторонам збройного конфлікту, що діти жодним чином не є його суб’єктами й не повинні ані зазнавати травмуючих вражень, ані ставати жертвами протистояння.

Офіційно в Україні вже є близько 500 тис. внутрішньо переміщених осіб.

– Офіційно підраховано, що зараз маємо близько 460–480 тис. офіційно переміщених осіб в Україні. Діти – третина з них. Більшість таких хлопчиків і дів­чаток мешкають у центрах розміщення, які не відповідають нормам проживання в зимовий період. Є проблеми із засобами існування, житлом, умовами повсякденного життя. Деякі переміщені особи організовано прийняті на мешкання місцевими громадами й родичами, але більшість, як і раніше, перебуває в літніх таборах і дуже нестабільних побутових умовах. Вони потерпають через проблеми з опаленням, медичною допомогою. Є деякі побоювання із приводу доступу дітей вимушених переселенців до освіти.

Окрім того, слід вирішити питання психологічної травми. Надзвичайно важливо забезпечити всім дітям, які постраждали від конфлікту на Донбасі, консультації та психологічну підтримку. ЮНІСЕФ проводить навчання психологів (передусім шкільних), які можуть підтримати родини й дітей, щоб полегшити симптоми психологічної травми. Ми націлені на навчальні заклади, бо там є можливість доступу до найбільшої кількості дітей. Ідеться не лише про дочок та синів вимушених переселенців (звичайно, вони є пріоритетом), а й про дітей громади, яка їх прийняла, адже слід уникнути взаємної напруженості. Ми вже маємо широкий відгук на цю ініціативу серед шкільних психологів.

Потрібно багато змін, які кожна країна має провести у своїй політиці та на юридичному рівні. Права дітей лежать в основі роботи ЮНІСЕФ та мандата цієї організації, і ми готові підтримати уряди, зокрема Кабмін України, щоб забезпечити їх у вашій країні.
Важливо, однак, підкреслити успіхи, досягнуті за роки в усьому світі, зокрема зменшення на 50% показника смертності дітей до п’яти років або збільшення на 30% доступу до можливостей раннього розвитку. Однак досі багато проблем залишаються невирішеними. Припинення насильства щодо дітей є вкрай важливим завданням. За даними опитування МІКС, проведеного ЮНІСЕФ років зо два тому, в Україні 61,2% дітей у віці 2–14 років зазнавали принаймні одного виду психологічного або фізичного покарання від дорослих. Насильство часто приховують, але його не можна проігнорувати.

З метою захисту дітей, які перебувають у конфлікті із законом, слід змінити систему й запровадити норми ювенальної юстиції для неповнолітніх, а також створити відповідні законодавчу базу та норми. Партнерство між державними установами, громадянським суспільством, приватним сектором та міжнародними організаціями є успішною стратегією, спрямованою на те, щоб закони й політика доброзичливого ставлення до дитини діяли ефективно.

За матеріалами «Тиждень»