Від інженера до бізнес-леді: як доцент ДонНТУ змінює маленьке місто на Донбасі

Переселенка із Донецька, завдяки участі у ґрантових програмах, розвиває маленьке містечко на південному заході Донеччини.

Ганна Теличко до подій 2014 року проживала у Донецьку, працювала доцентом на кафедрі прикладної математики у національному технічному університеті. З початком бойових дії, жінка з родиною вирішила повернутися у рідне містечко до батьків у Вугледар.

«Ми сумуємо за своєю квартирою, друзями, містом, але доки там відбуваються військові дії – ми точно туди не повернемося», – констатує Ганна. – Безпека наших дітей – у першу чергу. Бо після почутого навесні 2014 року, вони боялися будь-якого різкого звуку».

Старт, що дозволив відкрити у Вугледарі дитячий центр

Життя у невеличкому містечку різнилося від того, що лишилося у Донецьку. Ганна виховувала дітей, чоловік працював. Невдовзі вона зіткнулася з проблемами провінції – піти позайматися з дітьми не було куди. Тоді переселенка вирішила самостійно організувати групу для занять з дітьми. Потрібно було знайти приміщення та організувати процес навчання. Спочатку нічого не вихидоло. Та одного разу вона прочитала в інтернеті про ґрантову програму від ПРООН для переселенців. Заявку оформила, подала та й забула про неї. Через деякий час жінці зателефонували й повідомили про те, що її проект пройшов конкурс. Цього разу їй вдалося не тільки започаткувати власну справу, а й створити нові робочі місця.

Ганна Теличко / фото з особистого архіву
Ганна Теличко / фото з особистого архіву

«Це був старт, після якого, у Вугледарі з’явився дитячий центр «Позитив», – розповідає Ганна.- Я отримала 139 тисяч гривень через грантову програму та 70 тисяч гривень вклала свої. На отримані кошти зняла приміщення, зробила в ньому ремонт, закупила меблі та обладнання. Ми змогли відкрити ігровий клуб з майстер-класами та настільними іграми, майданчик для наукових дослідів та експериментів, уроки аеродизайну та підготовки дітей до школи. Крім того був заснований єдиний у місті кружок з роботехніки».У жовтні минулого року команда із Вугледара зайняла перше місце на Всеукраїнських змаганнях з робототехніки, що проводилися у Києві. Наразі діти готуються до виступу, що відбудеться в травні. Щоправда, жінка зізнається, що вести такі занаття – затратно, набори коштують значну суму, і не всі охочі можуть дозволити собі займатися конструюванням.

Розширення ринку Вугледара та навички бізнес-леді

Програма ПРООН дала старт для розвитку власної справи сім’ї Теличків, крім того Ганна відкрила у собі потенціал підприємця. Пройшла тренінги, набула знань, що допомогли їй розпочати ще одну справу. Спробувала свої сили у започаткуванні в місті швейного міні-цеху: цього разу, вона подалася на конкурс для підприємців Донеччини.

 Сім’я Теличків / фото з особистого архіву
Сім’я Теличків / фото з особистого архіву

Перемогла та отримала близько 500 тисяч гривень на закупівлю сучасного професійного обладнання. Це швейні машини, оверлок, машина для вишивання, машина для крою та інше. За умовами ґранту Ганна мала створити 12 робочих місць.

Однак жінка зазначає, що великою проблемою у Вугледарі є приміщення для цеху. Наразі вона орендує кімнату, де й розмістила закуплене обладнання.

«Чому саме швейний міні-цех? Бо, коли шукала, то орієнтувалася на ринок, який би виходив за межі Вугледару, — розповідає підприємниця. — Містечко у нас маленьке і треба було орієнтуватися на покупців з інших регіонів України, тому й зупинила свій вибір на чомусь новому та не притаманному для нашого міста. Особливо хотілося, щоб ця продукція стосувалася жінок».

Від постільної білизни і вишиванок до еко-сумок

На сьогодні у міні-цеху Ганни виготовляють текстильні вироби, шиють постільну білизну, вишиванки, сукні для жінок, шеврони та еко-сумки. До теми екологічного споживання Ганна підходить серйозно, розповідає, що навіть обладнання вибирала таке, аби воно було енергозберігаючим. Щодо еко-сумок, то за словами жінки, це – чудовий варіант відмовитися від пакетів, що шкодять довкіллю та перейти до заощадливого ставлення, як до природи, так і до власних коштів.

«Сьогодні ми шиємо постільну білизну на замовлення для готелів та звичайних споживачів, — розповідає Ганна. — Тканину преміум-класу замовляємо з Туреччини, Пакистану, Китаю, адже вона міцна, приємна на дотик та екологічна.

На жаль в Україні на сьогодні ми не знайшли якісного виробника тканини, який би склав конкуренцію закордонним».

Освоєння нових технік та ринку України

За професією Ганна інженер, тому свої знання з оптимального крою застосувала на власному виробництві. Це допомогло зекономити на матеріалах. Придбавши вишивальну машину, жінці довелося проходити курси та самотужки вчитися працювати на ній. Тепер навчає інших працювати на диво-машині.

«Я зіткнулася з тією проблемо, що у місті не знайшлося спеціалістів, які б змогли налагодити машину, – згадує донеччанка. – З Києва відмовилися приїжджати, знайшли спеціаліста аж у Львові, він і навчав мене працювати на ній»

 Сім’я Теличків / фото з особистого архіву
Сім’я Теличків / фото з особистого архіву

Продукція «А-TEXSTILE» нині продається у Вугледарі та через інтернет- магазин по Україні. Проте родина Теличків має надію вийти на європейський ринок. Перший крок вже зробили – ввійшли до громадської організації «DONBAS FASHION CLUSTER», що об’єднала підприємців, які займаються швейною справою та співпрацює з Донецькою Торгово-Промисловою палатою.

«Підтримка малих та середніх підприємців на Донеччині, наразі, має велике значення, через те, що ми знаходимось в регіоні, де відбуваються військові дії, сюди мало, хто хоче вкладати свої кошти. А розвивати місто, в якому ти живеш – це круто».

Також для підприємців малого та середнього бізнесу, за словами Ганни Теличко велике значення мають поїздки закордон для обміну досвідом, що входять у ґрантові програми. Це дозволяє подивитися на облаштування підприємств у Європі, навчитися нового та відкрити щось подібне в Україні.

ВЧАСНО