Життя під час бою. Що розповідають переселенці з Первомайська

73-річна Лідія Іванівна – хірург вищої категорії з Первомайська Луганської області. У хірургічному костюмі вийшла з міста, щоб попросити про допомогу пацієнтам. У єдині працюючій лікарні немає технічної води, бракує медикаментів. 
Едуард, взявши речі в пакет, вийшов з Первомайська пішки і околицями через поля йшов 9 годин, щоб записатися в армію, але його не взяли.
З 22-го липня у місті, контрольованому бойовиками «ЛНР» , тривають обстріли.
У медіа не раз з’являлися повідомляли про звільнення Первомайська, які згодом спростовувалися. Українські журналісти не мають змоги туди потрапити через блок-пости «ЛНР», які перевіряють прописку.
Єдиний зв’язок через вимушених переселенців та телефоном. Час від час працює «Київстар». Якось сепаратисти організовано вивезли жителів Первомайська до Стаханова, що неподалік і де створено новий осередок «ЛНР». Не маючи де залишатися, люди пішки повернулися в Первомайськ.
На відміну від Горлівки и Донецька, де волонтери попри все більш-менш організовано вивозять людей, з Первомайська добираються, хто як може. Деякі йдуть пішки. Ті, хто мають машини і трохи бензину, добираються до сусідньої Попасної. Там Громадське зустрілося з вимушеними переселенцями.
Усі свідчення тих, хто залишив місто, волонтерів та місцевої влади подібні. У місті немає світла, води, пального…

Громадське телебачення